Романс про нас

Таких, як я тягли на палю без жалю,
Такі, як я, чомусь завжди "щось зайве" знали...
Такі, як я, були Сірко та Кармелюк,
Такі, як я, в бою зі смертю в жмурки грали...
Такі, як я, крізь сьомий піт, тягли вперед,
Чи то ярмо, чи то свою рапату долю...
Просились в розвідку, пірнали в очерет –
І під водою, до своїх, на Січ, на волю...

Такі, як я...
А де ж вони тепер?..
В яких Світах таких, як я, мені шукати?..
А сам я, може, вже й давно помер,
І мого "Я" вже й духу ніц не знати?..

Таких, як ти, колись палили на багаттях,
Такі, як ти, за честь топилися в річках...
Такі, як ти, ходили в довгих білих платтях,
Такі, як ти, ховали вроду у хустках...
Такі, як ти, таких, як я, завжди чекали,
Як Ярославна, в горі гледіли на шлях!..
Дітей малих вночі в подолі зігрівали,
Червоне й чорне гаптували на полях!..

Такі, як ти...
Та де ж вони тепер?..
В яких Світах таких, як ти, мені шукати?..
Є в світі клятва: "Нас розлучить тільки смерть"...
Чи ТА є ти, кому судилось її дати?..
Є в світі суть: "Нас не розлучить навіть смерть"...
Ти – саме ТА, кому судилось слово дати!..

Поділитись сторінкою: