Спис Лоенгріна

На самому вершечку башти
Гуляють вітри,
На самому вершечку башти
Стань і замри, дивись на море вогнів,
Що в долині горять - це ті, що прийшли,
Щоб наш замок узять.
Стоять, розіклались у всій своїй красі,
Не знають вони, що приречені всі -
Що я на них можу звести з неба
Вогонь і грім,
Ну що ж, лети, лети, мій Лоенгрін!..

Довкола крижаніють поля,
Довкола тільки мертва земля,
Довкола світ недолі і сліз,
І їх ще стократ може примножить
Мій спис! Не треба! Я згоден
Без бою віддать цей замок тому,
Хто його зміг би взять.
Я крок ступаю вперед,
Сторчма падаю вниз
І слідом за мною в безодню
Відправляється спис!
Не страшно, мене із землі підведе
В кінці всіх віків той, Хто гряде!
Той, Хто значно краще, ніж я, або ти
Знає, що значить – хрест свій нести!

Поділитись сторінкою: