П'янкий дотик

Я так люблю в її очах,
В її думках - солодкий гріх.
Вона - вогонь моїх долонь,
Весну мою взяла в полон...

Я не хочу боятись літати,
Щоб весну твою охороняти,
Подарунки від долі приймати,
П'янкий дотик на її устах!..

А за кермом густий туман,
Самообман - найкращий друг.
Її вогонь в моїх руках,
Солодкий гріх в моїх думках...

Це не значно високо літати,
Щоб весну твою охороняти,
Подарунки від долі приймати,
П'янкий дотик на її устах!..

Поділитись сторінкою: