Сохрани Боже

Як листки за зимним вітром відлітають,
По одному мене друзі покидають
Залишаючи у серці біль утрати,
Бо усі колись ми маєм помирати.
Та якби хоч на жертовнім полі бою,
Рідну землю заслоняючи собою,
А то тихо у безпомічних палатах
Від розбуджених Чорнобелів проклятих.

Приспів:
Сохрани, Боже, друзів моїх, ще живих
Упокій душі, хто спочив у глибокому сні.
Хто ж мені руку вірну подасть замість них?
Як проб'ють дзвони України, хто дасть віру мені.

І свою я відчуваю в тім провину,
Що лягають мої друзі в домовину.
Не спізнавши ані слави, ані віна.
Плач за ними безталанна Україно.

Приспів:

Поділитись сторінкою: