Без назви

я не сприймаю цю реалію:
як твоя ласка,– пригадуй казку:

на твою милість,– буде в ній щирість:
її намисто надінь на місто...


а допрошуся,– і на життя:
на душі в милі, собі не милі:

як доброта твоя,– бо є й моя:
кажи щось світле,– воно привітне...


кажи-доказуй, та най вже квітне:
бо час на квітень, й час весь – у квітці:

хутчіш доказуй,– бо він і в річці:
хоч дожидає,– тече-втікає...

Поділитись сторінкою: