| |
Я іду в дитсадок, бо всі діти ідуть.
Я не хочу, насилу батьки віддають,
А як час нескінченно в садочку іде,
Доки хтось із батьків за дитиною йде.
Виховательки злі, примушують їсти,
Тут навіть не можна в пісочниці сісти,
Усюди жорстокість, порушення прав.
Щоб я тільки з дозволу старшого грав?
Тут не жалкують березових різок,
Мабуть, це найтяжчий життєвий відрізок...
Ну, що це за справи? Я в школу пішов,
Поліпшень в житті аж ніяк не знайшов,
Чекання кінця у навчальному році -
Ця думка зі мною на кожнім уроці.
Одна лише радість, що є фізкультура -
Бальзам для душі і найліпша мікстура.
На уроках - закони і теореми,
Школа несе величезні проблеми.
Пустіть в дитсадок у пісочниці грати,
Жилося там легше мені набагато!
Нарешті скінчилася школа, і слава!
Та треба, щоб дбала про мене держава,
Піду в інститут, що мені заважає?
Бо армія не за горами чекає.
Життя – насолода, тут свято щоденно
І все ж в інститут я пішов недаремно,
Але почалося - одні перездачі,
Три двійки набрав і мало не плачу.
Я вилетів - все, пустіть мене в школу,
Бо краще, ніж там, не бувало ніколи!
Здається, життя наше – іноді камінь,
Який ми під гору штовхаєм руками.
Чим вище, тим важче – закони природи,
І хай не говорять: життя – насолода... Поділитись сторінкою: 
| |
