Найпалкіше кохання

Так пронизливо пахнуть
Кіньми стоптані трави
Під гуляйпільським небом
По балках на весні.
Може хто й не повірить, |
Але то таки правда -    |
Найпалкіше кохання      |
На пропащій війні.      | (2)

Довірялися зорям,
Цілували калини,
Із долонь напували
Наших коней гнідих.
В кожній балці лишили   |
Незачату дитину,        |
Наче сонячні зливки     |
Почуттів молодих.       | (2)

Там, де грілись піснями,
Там, де голови клали,
Де у явках од ліктів
Гнізда пташечки в'ють,
Землю предків своїх     |
Ми так ніжно кохали,    |
Що вона вже ніколи      |
Нас не зможе забуть.    | (2)

Так пронизливо пахнуть
Кіньми стоптані трави
Під гуляйпільським небом
По балках на весні.
Може хто й не повірить, |
Але то таки правда -    |
Найпалкіше кохання      |
На пропащій війні.      | (2)

Поділитись сторінкою: