Минає час

Минає час. В далекий спогад
Мене ніщо не віднесе.
Любила Вас? Весняний подих
Мені обвітрює лице –

І це не смуток, не печалі...
Забула Вас уже давно.
Життя не в'ється по спіралі,
І зупинилося кіно.

Чи, може, Ви були незрячі,
Чи поламали меч в бою?
В труні з кришталю – лицар
                    сплячий
Чи Ви? Чи спогад? Чи люблю?

Давно уже не сподіваюсь:
Для мене Ви – зотлілий прах,
І соромно мені – я каюсь...
А Ви все губитесь в словах.

Я знаю, Ви іще прийдете,
Та тільки взимку, тільки в снах –
І білий кінь, і Ви бредете
По запорошених полях.

Поділитись сторінкою: