Божевілля

Камені стерті, ноги не стомлені,
Вежі оплавлені свічками на підвіконниках,
Небо затьмарилось, ранку чекаючи,
Боги розслабились, відпочиваючи.
В них там, напевно, тепло і чисто,
Їм начхати на суєтне місто,
І я відчуваю, як легкою ходою,
Наблизився той, хто з'явився за мною.

Не залишай мене, я так боюся сам,
В серці обурення, сльози отруєні,
Гра не роз'яснена нам.
Всюди, всюди, мов проміння,
Нас знаходить божевілля...
Всюди, всюди, мов насіння,
Проростає божевілля...

Ось він підходить страшно нестримно
І починає стискати обійми,
Шириться жах, пожираючи мозок,
Тіло з середини скуто морозом.
Я тікаю, не встигаю,
Через силу, через силу
Він стискає, поглинає,
Замерзає кров у жилах...

Не залишай мене, я так боюся сам,
В серці обурення, сльози отруєні,
Гра не роз'яснена нам.

Не залишай мене... Не залишай мене...

Всюди, всюди, мов проміння, |
Нас знаходить божевілля...  |
Всюди, всюди, мов насіння,  |
Проростає божевілля...      | (2)

Всюди, всюди!..

Поділитись сторінкою: