Посміхнись

Я благаю тебе, не журись,      |
Відчувати серцем вже не треба. |
Я благаю тебе, посміхнись,     |
Бо хороші люди є біля тебе!    | (2)

Хто винен в тому, що ти одна?
Хто бачив серцем, той відчуває.
Хто винен в тому, що немає тепла?
А серце вже, вже не літає.
Вже не літає, вже не літає!
Вже не літає!

Хочу я сказати тобі
І відірвати від неба лучик,
Кожен з нас на цій землі
Не відчуває те, що найдорожче.
Очі вниз, щастя десь поруч,
Серця стукіт нагадує бомбу.
Подивись, озирнися навколо,
Нащо тобі ці скажені перегонки?

Бачиш сонце? Бачиш квіти?
Бачиш гори? Бачиш діти?
Бачиш щастя і серце?
Але ти одна
І нема куди себе подіти.
Посмішка на устах повинна залишатися
У відчаї біль, піти і не вертатися,
Старатися більше посміхатись,
Жити на всі сто і в щасті розчинятися.
Я благаю тебе, завжди пам'ятай,
Очі в небо піднімаючи, їх не відпускай,
Промовляючи слова: себе нікому не віддам!

Я благаю тебе, не журись,      |
Відчувати серцем вже не треба. |
Я благаю тебе, посміхнись,     |
Бо хороші люди є біля тебе!    | (2)

Поділитись сторінкою: