Пралiс

Впливаємо в соснове море,
В сосновий шум, сосновий спів.
Над нами небо неозоре,
Над нами дах струнких верхів,
Над нами віддихом глибоким
Парують оліїсті пні.
I чуєш, як під твоїм кроком
Зростають зела запашні.
Тут не бажаєш біль нічого –
Обкутатися мохом сну,
В прапервісний природи морок,
В прадавню впасти глибину.
Хай в нашім тілі, наче в соснах,
Густа живиця закипить.
Хай в наші жили зелень млосна
І полум'я спливе блакить.

Вростем у землю, наче сосни,
Лопоче лісу коругов,
Наллється в наші жили млосний
Рослинний сік – зелена кров.
Корінням вгрузнуть ноги в глину,
долоні листям обростуть.
А бджоли до очей прилинуть
І мед мов з квітів, питимуть.
Уже не кров – важка олія
В затвердлих ядрах набряка.
Немов малина спіє мрія,
Солодка, пристрасна й п'янка.
Кущем черленим край дороги
Ростеш у шумі тишини.
Лиш олень –
Самець струнконогий
Полохливої шука сарни.

Поділитись сторінкою: