Загублю розум

Я не вірю всім твоїм словам,
Я не вірю своїм снам,
Але нам без нас ніяк не жити,
Я не хочу чути, що зима
Ляже снігом між двома,
Між двома, що вміють гріти літо.
Тане сонце від твоїх очей,
День - від солоду ночей.
І ні з ким не хочу я, я тебе ділити,
Залиши мене в обіймах ти,
Залиши, тримай, не відпусти,
Бережи для мене все тепло, що зігріє літо.

Приспів:
Я без твоїх очей, без твоїх плечей, |
Без твоїх ночей загублю розум. |
Я замикаю світ, я вимикаю світло, |
Інакше я загублю розум... | (2)

Наче подих ти в моїх устах
І натхнення у листах,
У листах, що пишу я до неба.
Наче тінь прилип до твоїх ніг,
Та іначе я б не зміг,
Іншого мені тепер не треба...
Тане сонце від твоїх очей,
День - від солоду ночей.
І ні з ким не хочу я, я тебе ділити,
Залиши мене в обіймах ти,
Залиши, тримай, не відпусти,
Бережи для мене все тепло, що зігріє літо.

Приспів.

Я не вірю всім твоїм словам,
Я не вірю своїм снам,
Але нам без нас ніяк не жити,
Я не хочу чути, що зима
Ляже снігом між двома,
Між двома, що вміють гріти квіти...

Приспів.

Поділитись сторінкою: