Серед білого дня

Серед білого дня, я ловила коня,
Кінь розгнуздано мчався і мчався.
Серед білого дня я зосталась одна,
Бо в дорозі ніхто не стрічався.
Чуєш, я зосталась одна,
Бо в дорозі ніхто не стрічався.

Серед білого дня ти зпиняєш коня,
Кінь такий, що ловитись не буде.
Зупинись, оглянись, ми з тобою рідня,
Нашу долю ніхто не осудить.
Чуєш, ми з тобою рідня,
Нашу долю ніхто не осудить.

Серед білого одня - ти один, я одна.
Поміж нами нездійснена мрія,
Серед білого дня лиш копита дзвенять,
Коней тих, що ловити не вмієм.
Чуєш, це копита дзвенять,
Коней тих, що ловити не вмієм.

Поділитись сторінкою: