| |
Ну яке в неї тепер життя?
Виїзд на Багами, уроки англійської,
Всі ці пляжі з фіолетово-чорними
Ранковими прибиральниками.
Ось і вони, позіхаючи тягнуться прибережною смугою,
Наприклад, о шостій ранку,
І запорпують у ледь прохолодний пісок під пальмами
Все, що лишилося від учорашніх росіян
З їхніми втричі молодшими секретарками.
Ну так, власне вони, росіяни.
Спілкування з ними, розмови
Про телефонні рахунки, про страхування зубів,
Автомобілів, про тупих сусідів-баварців,
Теніс - я ніколи не грав у теніс,
А вона - через день у такій спідничці, уявляєш?
Відвідування стриптиз-барів, змішування коктейлів,
Очікування когось.
Ти тільки не думай, ніби я заздрю,
Чи то пак ревную.
Це, зрештою, в поляків чомусь
Одне і те саме слово, - ти знаєш.
Але таке вже в неї тепер життя -
Після того, як рада директорів
На своєму черговому засіданні
Винесла рішення, що з нами щось треба робити.
Найкраще - забрати її кудись подалі
І навчити грати в теніс.
Я майже нічого в них не купую
І бажаю самих тільки успіхів їхнім конкурентам.
Це не те, щоб оголошена мною війна
І ніякий не бунт,
Це так лише, підсвідомо.
Знаєш, старий, іноді уникаєш навмисне
Нагадувань, доторків.
Буває, крім того, що вимикаєш улюблену музику
І з головою закриваєшся в якісь подушки... Поділитись сторінкою: 
| |
