Завжди

Дозвольте пройтися берегом,
Що медом пахне
І листям прілим...
Бо листопад минув
За тиждень до сходу сонця
I не бачать очі...

Коли ти летиш
По білих снігах,
Лишаючи в слідах
Замерзлі тіні,
Листаєш сміхом ти
Обличчя спорожнілі
I плечі споважнілі зими.

Занурюєш руки у воду
I з льоду витинаєш зірки
Плачеш перед світанком,
Наче робив це завжди.

Не кидайте в безодню,
Бо не бачать очі
Вас не зможу я
Зненавидіти.
Самотність я відчую
Невидющий ще,
Можливо, дочекаюсь
Поки сонце зійде.

Занурюєш руки у воду
I з льоду витинаєш зірки
Плачеш перед світанком,
Наче робив це завжди.

Поділитись сторінкою: