Рапсодія

Рапсодія ранку, симфонія смутку,
В минуле вертає покинутий рай.
Червоне проміння запалює скрипку
І пробуй клавіші синій рояль.

Вже ніч догоріла, мов свічка кохання,
Потреба похмілля розвіює сон
І музика Баха, і музика Брамса,
І віденських  вальсів печальний сезон.

А сльози не в ногу танцюють ламбаду
І змішують звуки з вином самоти.
Іде гільйотина хвилини прощання,
Буття з небуттям переходить на "ти".

Мої поїзди вже стоять на вокзалах,
Хвилюються ноти рожевих вітрил.
Про все, що погасло, я дам тобі знати
На синім роялі автографом крил.

Поділитись сторінкою: