| |
То був один із тих похмурих, але чудовий ранок.
Над багатоповерховими дворами шикувались хмари.
Я намагався врахувати кількість їх ланок...
Палав світанок, лунав біт ледачий.
Я сьогодні не працюю, пацани на дачі.
На папір лягають кльово слово за словом,
Незважаючи на настрій, час, аспекти мови.
Мов річки течія – за реченням речення.
Я ненадовго перейшов на самозабезпечення.
Гайда на дах – ловити птахів, дивитись в воду.
Сьогодні час забути про застуди і негоди,
Про перешкоди кожуха. Знімай свої заброди –
Дива погоди обійти ми маємо нову нагоду!
Саме тому що зустрічаємо зорю!
Саме тому, що знов і знов я на стіні її малюю!
Саме тому, чому і я не знаю сам!
Я за ранок цей, я за ранок цей, все віддам!
Ловлю флешбек, неначе все це вже десь бачив –
Вже ворожили на вдачу, вже їздили на дачу.
У нас є, безперечно, всі шанси побути в трансі,
До ранку вистрибувати божевільні танці!
І навіть далі і далі – вище, до сонця ближче!
Хто-небудь, поясніть мені – навіщо це горище?
Ми на будівлі, немов на острові. Все дуже просто –
Смажені тости ми, у пошуках вражень гострих.
Я впевнений, що разом з нами ціла країна –
На дах по стінах! Хтось зустрічає зорю постійно...
Ну ось і все – настав день новий! Заворушились люди,
Та це ще не кінець. Ти чуєш? Ще далі буде!
Та це ще не кінець. Ти знаєш – ще далі буде!
Саме тому що зустрічаємо зорю!
Саме тому, що знов і знов я на стіні її малюю!
Саме тому, чому і я не знаю сам!
Я за ранок цей, я за ранок цей, все віддам!
А ми в басейни пострибали, ми вас там надибали.
Ми рвали бур'яна кущі, грали в кучі-мали.
Це бажано деколи – чи доведеться ще колись?
Насправді, ми завелись – нарешті дочекались!
Саме тому що зустрічаємо зорю!
Саме тому, що знов і знов я на стіні її малюю!
Саме тому, чому і я не знаю сам!
Я за ранок цей, я за ранок цей, все віддам! Поділитись сторінкою: 
| |
