| |
Ти половець, ти правнук печеніга,
З чужої муки і з чужої Мекки,
Я жду тебе і я вже почорніла
На цих вітрах од горя і од спеки.
Стоять в степу брати мої кургaни,
На стольний Київ сунеться навала -
Ми стрінемось, ми будем ворогами,
Я вже на тебе меч наготувала.
Чужинець ти і всі ви яничари,
Турецьке зілля, хиже і безнебе
До тебе в сни приходжу я ночами,
За сто печалей від самої себе.
Але не спиниш тінь мою ***,
Моя душа стомилася в кольчузі.
Я знаю все, я не скажу нікому,
Що ми давно не вороги, а друзі.
Козацький син з козацькими очима,
Причому тут мечеті той півмісяць.
І з ким ти йдеш - орда твого вітчима
Усе на зраді скоїть і замісить.
Рубай мене, прицілься в мене з лука,
О ти, що міг би буть моїм коханим.
В твоїх очах незміряна розлука,
А ти ідеш на землю мою з ханом.
І це твоя спокута і офіра,
Опустиш руки раптом серед бою,
В тобі щемить моя висока віра,
А ти і сам не знаєш, що з тобою.
О ти, що міг би буть моїм коханим,
О ти, що міг би буть моїм коханим,
Я вже на тебе меч наготувала... Поділитись сторінкою: 
| |
