На фронт

Вокзал.
Суміш людей різних професій,
Різних історій, різних конфесій.
Вокзал.
Мовчки іду я крізь дивний натовп,
Навіть немає кого обійняти...

Мости.
Шукаю оливу в потоці автівок,
Антени від РЕБів, іноземних літер.
Номери.
Чорних не бачу, мабуть, надто темно,
Продовжую вірити - все не даремно...

Чомусь,
Хтось усміхається і тихо дякує,
Хтось швидко йде, раптом я з військкомату.
Чомусь,
В когось там батько, у когось там донечка,
В когось там син, чоловік, рідне сонечко.

Чомусь
Хтось плете сітку, збирає на дрони,
Хтось ремонтує авто батальйону.
Чомусь
Хтось просто мовчки вдає, що не бачить,
Що наша рідна земля тихо плаче...

Боюсь.
Страх це нормально, кажуть так побратими,
Звикла до них, наче це вже родина.
Молюсь
Я за кожного з них, за сім'ю й Перемогу,
І мовчки збираюся знову в дорогу
На фронт...

Поділитись сторінкою: