Нас розділили пострілом ракети

Нас розділили пострілом ракети
На тих, хто жив, і тих, хто ще живий...
Не знав я зранку, що уже ніколи,
Не зможу вас я більше вже зустріть...

Не обійму я вас, мої синочки,
Не пригорну до серця я своїх принцес.
Забрала смерть усе, зостався попіл,
Чом же мене не захотіла взять?..

Чому один я жити залишився?
А янголи мої на небесах,
Яка велика ціль була у тому,
Щоб в цьому світі залишивсь я сам...

Питать не буду я у Бога, як так сталось,
Не буду дізнаватись, чому я...
Бо знаю, то ворожа воля,
Моїх убила немовлят...

Та воля, що в безумстві страху,
Залишити нас хоче навіки.
Убити наше серце й душу
Та знищити, як тля, все навкруги.

Не вдасться їм нічого, знаю,
Самі вони всі зникнуть навіки.
Не буде шляху їм до раю,
Таких, мабуть, і в пекло не беруть.

Прощайте, любі, спочивайте,
За вас, повірте, відомстять.
А помста буде рівная коханню,
Яке вони посміли відібрать.

Нас розділили пострілом ракети
На тих, хто жив, і тих, хто ще живий...
Не знав я зранку, що уже ніколи,
Не зможу вас я більше вже зустріть...

Прощайте, любі, спочивайте,
За вас, повірте, відомстять.
А помста буде рівная коханню,
Яке вони посміли відібрать.

Поділитись сторінкою: