| |
Коли закриваю очі, я забуваю, де сон.
Повітря Дніпра так лоскоче:
— Про що твої мрії дівочі?
— Про місто моє, про Херсон!..
Почути Херсон хоч на хвильку, на мить,
Як на Арестанці "Вічний" горить,
А ті кораблі, що проходять повз місто,
На річці видніються, ніби намисто.
Приспів:
У мріях моїх — обійняти своїх!
За нами правда! Мам, я не боюсь!
У свій дім повернусь!
Там навесні пахнуть квіти,
Розшиті вздовж міста мого.
Обійма своїх, наче світло...
Коли відбирають повітря,
Наче весни й не було...
В день, коли мрія здійсниться моя,
Замість ракет з неба впаде зоря,
І сонце зійде переможно й невтомно,
Чекай, мій Херсон,
Скоро ми будем вдома!..
Приспів.
Як тебе не любити, місто моє?!.
Прокидатись й хотіти бачити сонце твоє!..
Як по світу ходити, знаючи, що мій дім
День за днем поринає в обійми руїн?..
Приспів.
Мам, я не боюсь! Я не боюсь!
У Херсон повернусь! Поділитись сторінкою: 
| |
