| |
Був колись тут давній Сміл,
А сьогодні Ізмаїл
Простягнув обійми до Дунаю.
По річних в порту гудках
І фортечних воротах
Я його ще здалеку впізнаю!
Князь хоробрий Святослав
В ратних справах побував
І бажав столицю звести нову
В наших сонячних місцях,
Ігор Момот не за страх
А за совість службу ніс військову.
Мчать століття-юнаки
В сіті Сміла залюбки
Повні битв славетних та походів.
Запорожці-козаки
Та дунайці-моряки
Потрапляли всі до них відтоді.
Там, де погляд сушить степ
І рогоз плете свій реп,
Прорубав вікно в Європу з півдня
Отаман Іван Сірко,
З часом, московит Тучков
З размахом розширив місто рідне.
Підіймав Свободи стяг
Іпсіланті - мужній знак!
Послужив імперії Суворов,
Котляревський же у нас,
Голос Музи чув не раз,
Відчував і Марса лютий норов.
У міжріччі, кроком руш!,
Висікати іскри душ
Полюбляли, і Буджак не проти,
Як митці своїх країв,
Так й з віддалених країн
Музиченко, Греку, Байрон, Ботєв.
І мене вітають знов
Без обмежень і умов
Купола Покровського собору,
Обійду турецький рів
І запросить в глиб віків
Застара мечеть у косогора.
Гей, на річці, місто-сад
І рибалка, і медбрат,
І моряк, і будівельник краю!
Я оспівую тебе
І у стін твоїх з себе
Капелюх з повагою знімаю. Поділитись сторінкою: 
| |
