Міраж

Ці ніжні дотики
Мене накрили, наче океан,
І я тонула в них,
Бо це була нірвана із нірван.
Забуті правила,
Засліплені були ми почуттям,
Крапки розставлено,
Та ти порушив спокою мій храм...

Приспів:
Міраж...
Був найсолодший місяць наш...
Примарилось, що назавжди,
Казала - вірю, ти мене веди!..
Міраж, по тілу спогадів мандраж,
Примарилось, що ти лиш мій,
Але сама по стежці йду сумній...

Як обійняв мій стан,
Згоріли полум'ям всі сумніви...
У Бога є свій план,
Невже почув Він мої молитви?..
Я не пручалася,
І тіло шепотіло, мов шаман,
Та помилялась я,
Бо світло у твоїх очах – дурман.

Приспів.

Крізь примарні вітри
Хтось накаже згори,
Що не варто пірнати туди.
Вкриє розум туман
Й найсолодша з оман
Розлилася за береги.

Приспів.

Поділитись сторінкою: