Радість

Ой, не знаю, що то за причина —
Переходжу обережно вулицю,
І весь час до мене радість тулиться,
Як безжурний вітрогон-xлопчина...

До міського руху ми не звикли,
А хлопчина рветься, як метелиця,
Ніби поле перед нами стелиться,
Ніби зникли авта й мотоцикли.

І сама я на ногах не встою,          |
Пролітаю між людьми похмурими,       |
Козачка вдаряю попід мурами —        |
Бо хлопчина не дає спокою!           | (2)

Ой, не знаю, що то за причина —      |
Переходжу обережно вулицю,           |
І весь час до мене радість тулиться, |
Як безжурний вітрогон-xлопчина...    | (2)

Поділитись сторінкою: