Клод Моне

Ти хочеш глибини душі,
І я хочу тебе уночі,
І я лишу рожевий колір
На твоєму плечі...
Ти пензликом малюєш
На устах моїх,
Я трішки відчуваю страх,
І розвиваєш чіткі лінії
У мене на очах...
Як тобі мій тілесний лак?
Малюєш на воді лілії -
Тільки так.
А може серед маків цих
І серед фарб знайдеш
Тілесний колір?
Це тобі мій знак!

Приспів:
Але
Ти - мій Клод Моне.
На полотно мене,
Напишеш всю історію
Душі моєї, на якій
Кольє - і це усе твоє!

Ти - мій засновник імпресіонізму,
Кайфую навіть від твого цинізму.
Не дякую за квіти, які не подарував!
Дякую за квіти, які ти намалював!

Приспів.

Сонця промені, прямо на мені
Намальована картина твоя:
Руки на ній, маки на ній...
Ловить погляд твій вона,
Та поруч я!..

Приспів. (2)

Це усе твоє!..

Поділитись сторінкою: