Тато

Приспів:
Тату, хто сказав, що зорі     |
Падають лише у море?..        |
Мені єдна впала в серце,      |
Кажуть люди, любов'ю зветься! | (2)

Тату, пам'ятаєш сяйво від вечірньої зорі,
Ти гукав мене знадвору, хоча я була у дворі.
Я сказала, що блищали очі, бо ганяла знов,
Але сяяли вони, тому, що в них була любов!
Чуєш, тату, я ніколи не питала в тебе,
Як то кохати?
І навіть, коли ти на кухні скручував гайки,
Я вже писала хлопцям, то вірші, то байки,
Я малювала сердечка в конвертиках анкет,
І відчувала дещо тендітне та крихке,
Приносила додому, то чашку, то букет,
А іноді розбите серце, вщент...

Приспів.

Тату, я розбила комусь серце,
Я не дзвонила довго, бо не вбачала сенсу,
А дарма, я ж твоя заплутана принцеса,
А ти зазвичай все сам,
А я ж в тебе пішла, то все ж сама...
Бувало й так, але тепер я з тим,
З ким крокуємо в такт і зникла
З серця чорна, гірка пустота.
Його душа безмежна й така золота,
Летять літа, а з ним, як і з тобою
Мені просто так!..
Він, як і ти, за ноги мене лоскотав,
І наші діти скажуть йому колись: Тат!

Приспів.

Поділитись сторінкою: