| |
Ні... Він не повернеться звідти...
Ні... Він не прийде уночі...
Знов не принесе ті квіти,
А душа його вже вдалечі...
Ти ще ночами надієшся,
Плачеш в подушку, мабуть,
А степовий порох віється,
Додому засипа йому путь...
Останнім був погляд у небо,
Лишились слова на вустах,
Бо плакать за мною не треба,
Бо сльози - це пил на очах...
Але він ще повернеться з вітром,
Завіє в шпаринку в вікні,
Пелюсток зворушиться з квітки,
Троянди, що цвіла навесні...
Ні... Нема сенсу чекати,
Нема чого вдалеч глядіти,
Треба лише помолитись,
Так схожі ж на нього діти... Поділитись сторінкою: 
| |
