| |
Кожного дня у вагоні метро
Я дивився на обличчя людей,
І там, де іскра блищала раніш, пусто,
Кудись подівся з очей вогонь цей...
Очі чиїсь затягнув телефон,
Хтось у підлогу свій погляд втупив,
А хтось подивився в очі мені на мить,
Злякався і швидко погляд відвів...
Приспів:
Їхав потяг в нікуди,
Я шукав вогонь в пітьмі,
Та не знайшов... Я замерзав...
Вечір місто полонив,
Загорілися вогні,
Але не ті, що я шукав!..
Горіло все окрім очей!..
Потяг летів дуже швидко вперед,
Люди у вагоні мінялись весь час,
Здалося мені, що десь погляд горить іскра,
Але сталось щось - і вогонь той погас...
Треба горіти, поки живу,
Поки тепло ще іде до долонь!
Буде момент, коли треба зійти,
Але поки я тут - я шукаю вогонь!..
Приспів. (2) Поділитись сторінкою: 
| |
