| |
Любий краю, привіт, і тобі, рідна хата!
Проводжала мене юнаком, зустрічаєш солдата.
Я такий, як і був, хоч обличчя так чуть постаріло,
Сивиною на скронях війна мені слід залишила...
Я так мрію про те, щоби донечку міцно обняти,
Так високо до самого неба її підкидати!
Я кохану обійму, не плач! Я - живий! Все минуло!
Твої щирі молитви за мене у небі почули!
Я матусю свою найдорожчу прийду поцілую!
Дочекались! І з татом я знову цигарку закурю.
І я чарку настоячи вип'ю, сльозу ледь спинивши,
За братів, Хто в окопах холодних навіки лишився...
Любий краю, привіт, і тобі, рідна хата!
Проводжала мене юнаком, зустрічаєш солдата.
Я такий, як і був, хоч обличчя так чуть постаріло,
Сивиною на скронях війна мені слід залишила... Поділитись сторінкою: 
| |
