Сміюсь

Ніколи нічого не просила, щоб змінити,
Все йшло, як мало бути.
Відпустити - найважче опинилось,
Зрозуміти, як шкода, що не вдалося,
А драма залишилась...
Ніколи не бачила, критично не уміла
Розрахувати цілісність картини,
Що так довго і знецінено красива,
Та мінлива...

Приспів:
А я сміюсь, щоб не плакати,
Не розділяю з сумом діалог.
А як мовчати й налякано
Дивитись на курок?..
А я сміюсь, щоб не плакати,
Не розчиняю свою силу,
Не хочу зайвими рухами
Відганяти надію...

Нізащо не пустила б ситуацію ледащо,
Не дивилась їй у слід би я,
Як зрозуміла б ясно,
Що змінить це усе, а не як завжди...
Ніколи не бачила, критично не уміла
Розрахувати цілісність картини,
Що так довго і знецінено красива,
Та мінлива...
Більше не прагну слізних промов,
Незрадливості.
Хочу, щоб було усе, як раніше:
Ковтати цей усміх, сонцем увінчаний
Вірити в миті, що є безкінечними,
І не боятись бути необережними!..

Приспів.

Поділитись сторінкою: