| |
Чому тебе кохаю? Напевно, за ті чари,
Вони невідомі, науковці їх ще не вивчали,
Тебе не зрозуміти, бо ти зовсім не така, як ті,
Що шукають правду десь в просторах самоти.
Ти любиш жити, як востаннє, посміхатись щиро,
І ти - одна із тих, кого турбує Батьківщина,
Ти справжня Леді, тобі не потрібні ці Айфони,
І українська пісня стоїть в тебе на рингтоні.
Ти полюбляєш вечір - біля каміну з тим,
Хто гріє твою душу - сильніше за камін,
Тобі не треба віз у паспорті, щоб посміхатись,
А головне, що можеш з ним на самоті зостатись,
Ти, як перлина, як стежина, що веде до мрії,
Ти - вогонь, що, навіть, у мороз так тепло гріє,
Із сотень тисяч очей твої завжди впізнаю,
Мені не соромно сказати всім, як я кохаю!
Приспів:
Ти – моя щира любове,
Неземна ти моя,
Неземна ти моя, неземна!
Ти завжди поруч зі мною,
Я кохаю тебе! Ти кохаєш мене!
Бог це знає.
Із всіх людей, як на мене, ти є найкраща людина,
З тобою, ніби вічність десь всього - одна година,
Колись тебе не знав, а зараз ти - моя дружина,
Моє щастя – це життя і ти - моя родина!
Кохання нас накрило, ніби то хвиля лавини,
Ми будували наше щастя з однієї цеглини,
А тепер – це фортеця зі стінами до неба,
І нічого не треба, ти - одна моя потреба!
Тобі спасибі за те, що завжди поруч зі мною,
За наше щастя ти завжди готова йти війною!
Таких, як ти не буває, можливо – все це сон,
Але такий, що сниться нам обом в унісон...
Наскільки дивно це все, що слів не підібрати,
А нам цікаво навіть на одинці помовчати,
І розмовляти очима, для тебе я співаю,
Мені не соромно сказати всім, як я кохаю!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
