| |
Я так сумую, я так сумую,
Хоча ми ніколи не бачилися...
Вогнями жонглюю, вогнями жонглюю,
Це мої власні нові відчуття...
Я не бачив тебе, я не бачив тебе
Цілу вічність, а, може, два дні...
Думати про тебе, думати про тебе
Так спокійно, водночас вразливо мені...
Приспів:
Стражданнями умиті, але серцями вкриті, |
Радію кожній миті! Боже, дай їй голос! |
Із ним душі спокійно, із ним життя лунає! |
Натомість я прокинусь, а її немає... | (2)
Я так сумую, схоже зовсім залежним я став,
Був лише спогад, навіть він безжально пропав...
Далеко-далеко розлітається квітами плач,
Залишений спокій маю забути - не можу, пробач...
Приспів.
Із ним душі спокійно, із ним життя лунає!
Натомість я прокинусь, а її немає...
А її немає... А її немає... А її немає...
А її немає... А її немає... А її немає... Поділитись сторінкою: 
| |
