Розтерзана душа

Розтерзана душа кричить, благає...
Нестерпний біль, нестерпний сум її проймає...
Нестерпний біль за матерів, за сина й брата...
Та тільки він, чомусь, не зупиняє ката...
За що кати ту чисту душу розіп'яли?..
І поглумилися над нею і сплюндрували?..
За що спалили сотні сіл у ріднім краї,
Розтерзана душа сама не знає...

Приспів:
Розтерзана душа, ти гірко плачеш,
Хіба забудеш все, хіба пробачиш?..
Хіба побачить хто сльозу останню,
І чи почує світ твоє ридання?..
Розтерзана душа така невинна...
У чім її вина?.. У чім провина?..
Несотворивши в цім житті лихого,
Розтерзана душа летить до Бога...

Розтерзана душа посеред ночі
У цю біду ніяк повірити не хоче...
Вона кричить: Невже таке можливо, люди,
Що вже повік вона щасливою не буде?..
Розтерзана душа блукає світом,
Невинні сльози розцвітають білим цвітом,
Пролита кров її у мальвах розцвітає,
Вона над світом білим голубом літає...

Приспів.

Несотворивши в цім житті лихого,
Розтерзана душа летить до Бога...

Поділитись сторінкою: