Од вежі, що на Руській

Од вежі, що на Руській, де Вали,
Не крапку ставлячи у стрічах – кому,
На Замок – пам'ятаєш? – ми брели
По листю, як у Рільке, ворушкому.

Осінній день вже вечором ставав
Таким відчутним, мовби йшов десь збоку.
Про солод осені нам лист шептав
Коротким п'ятивіршем Такубоку.

В заметах часу, може, й досі там,
Де білістю Молочний Шлях простерся,
Той лист і нині тремко світить нам
Надвечоровим доторком до серця...

Поділитись сторінкою: