Рідний край

Рідного краю зірниці вишневі
Небо відбило у синій ріці...
В серці моєму – чуття кришталеві,
Йду я і йду по густім чебреці...

Плинуть від гаю пісні солов'їні,
Папороть квітне в повір'ях дідів.
В житі волошка, як тінь голубіні,
В травах шукаю дитинства слідів...

Коси дівочі заманливі, білі
Кличуть уяву до хати, в село...
Скільки ж то хлопців ті коси любило,
Щастя ж із ними мені розцвіло...

Солодко дихають повіви вітру,
Роси вишневими стали од зір.
Рідного краю цілюще повітря
П'ю й не нап'юся над зеленню гір...

Поділитись сторінкою: