Нескорена

Поле на колір макове, місяць в зірках пливе,
Всі ці літа я дякую Богові за тебе!..
Вранці вдягнешся в марево, в коси вплетеш гаї,
Скільки нещасть, плакали разом з тобою ми,
Скільки світанків бачили жовто-блакитними...

На чужині хитаюся - дитя знедолене,
А до тебе вертаюся в супроводі лелек...
Стежки сплелися вродою, наче мережива,
Діти твоєю мовою - ніби душа співа,
Я тобі колисковою дякую, що жива!..

Тінню накриє ворога вільний у небі птах,
Врода твоя нескорена на макових вустах,
Вранці вдягнешся в золото, в коси вплетеш гаї!..
Чом так без тебе холодно в спеці чужих країн?..
Землі мене зчаровують лиш під крилом твоїм...
Я повернусь босоніж, моя земле,
Щоб більш не лишатись тебе,
Спиною вкрию любов незбагненну!..

Щоб більш не втрачати тебе!..
Щоб більш не втрачати тебе!..
Щоб більш не втрачати тебе!..
Не втрачати!..

Поділитись сторінкою: