| |
Як прикро, все ж таки, кожного матчу
Сидіти на лаві для запасних.
Хлопці на полі, б'ються, не плачуть,
Але ти не серед них.
Всі твої сили, всі твої вміння
Рвуться вперед — показати себе,
А ти цілий матч просто грієш сидіння,
І тренера це не гребе.
Хоч ти і запасний,
Не нарікай і не ний,
Шанс може випасти раз,
І тільки раптово!
Хай дощі, хай вітри
Не відіб'ють смаку до гри,
Тренер озвучить наказ —
Маєш бути готовим!
От би ти зараз зайшов на заміну —
Спритні фінти, філігранні паси.
Прицільно вдарив чи перекинув —
Голкіпер, виймай і неси.
Тим часом на полі, мов лінії долі
Сплітаються рухи, удари, голи
Швидкі й повільні, сильні й кволі —
Тренере, де ж Ви були?
Сидиш та чекаєш своєї миті –
В церкві поставив безліч свічок,
Різниця – пропущені та забиті
Не дає вам очок.
Тренере, друже, повір у мене!
Повір в удачу й спроможність мою!
Давай, випускай, дай світло зелене –
І я точно заб'ю! Поділитись сторінкою: 
| |
