Дощі

Вона ніжна і крихка,
Так невидимо тонка ця нить,
Та все ж бринить, і я по ній
Все іду до тебе...
Ти захована у снах,
Та не в тому є мій страх,
А в тім, що це лиш тінь,
І в заметіль
Її розчинить хмуре небо...

Приспів:
Я сумую за тобою,
Шепоче вітер:
Залиши її!.. Залиши!..
Загорнулося зимою наше літо,
І з його неба йдуть дощі,
Як і мої вірші...
З неба йдуть дощі,
Як і мої вірші...

Ніжний дотик на вустах,
Чи його мета пуста,
У ній ще сяє
Світло теплих днів
Та заметіль
Все віддаляє .

Приспів.

Цей відвертий листопад
Не відпустить стільки зрад,
Тінями на стелі
Живуть двоє у пустелі...
Цей відвертий листопад
Не відпустить стільки зрад,
Тінями на стелі
Там, де двоє у пустелі...

Я сумую за тобою,
Шепоче вітер:
Залиши її!.. Залиши!..
Загорнулося зимою наше літо,
І з його неба йдуть дощі...

Приспів.

Мої вірші...
З неба йдуть дощі.
Як і мої вірші...
Як і мої вірші...
З неба йдуть дощі,
Як і мої...

Поділитись сторінкою: