| |
Потрібно взяти паузу, зробити вдих, закрити браузер,
Слова уміють пробивати тіло, наче маузер.
Люди не страуси — якщо ти не ховаєш голову в пісок,
Зустрінемось з плакатом у руках біля СІЗО!
Ми бачимось з своїми тільки під судами,
Бо так не хочеться прокинутися завтра у Судані.
Тримай удари — мене учили так книжки -
І це найкращі з моїх вчителів і шкіл!
Я знаю, що ти поруч! Я відчуваю лікоть!
Дивлюся вгору — бачу тих, хто назавжди закрив повіки.
Ти чуєш це — і зразу на шкірі встали сироти,
І нутрощі підказують — словам цим можна вірити!
Люди не риби, бо люди мають голос!
Запам'ятай, люди не риби — люди не голі!
Люди не риби, бо люди мають вибір,
Бо мають мову, а в моєї мови великий калібр!
Приспів:
Коли закінчаться війни,
Коли замовкнуть гармати,
Ми всі на вулицю вийдем
І будем разом співати!
Куди поділись з цього дому двері і шибки?..
Я бачу Сонця схід і знову він червоний і липкий...
Я був малий, коли я спробував на смак цю землю,
І раптом град накрив поля і стало темно...
Я сам себе зробив, сам себе виховав,
Глибоко дихаю, коли всередині вирує віхола.
Настане день — ми підемо, лишивши слід,
І Карфаген впаде, а поки потяги ідуть на Схід!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
