| |
Вкотре збираю свій корабель,
Крізь шторми женусь за твоїм силуетом
У цьому залізному морі...
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі,
Ти - мій берег, я - твій океан,
Тепер мої каюти пусті,
Розмови німі, коли поруч не ти...
Приспів:
Довкола пустелі, червоні постелі,
Пробиті стелі,
Розбиті кораблі об залізні скелі...
Ми, як пірати, тільки я п'ю, ти — ні...
Та хто ж нас вчив
Виживати на такій глибині?..
Бо... Ти - сонце, я - сніг,
Без тебе мій океан — мертве море...
Розтопила мене, валюся з ніг,
Віддаю тобі останні зорі...
Знаходжу в собі сили,
Щоб хвилі не накрили,
І ще хвилинку тут посидим,
У моїх каютах так повно диму...
Ми пливемо, мабуть, не з тими,
Хто навчений пірнати,
Їм так далеко до пернатих...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
