| |
Я пам'ятаю часи, коли світло
Насправді яскравим було...
Ми з цього світла зробили
Наш всесвіт, але потім
Закрили вікно...
Я пам'ятаю часи, коли очі
Сказати могли більше слів.
Літо без літа, місяць без днів...
Я пам'ятаю часи, як повітря
Насправді прозорим було...
Ми ним не дихали, ми в ньому
Плили, пірнали, лягали на дно...
Я пам'ятаю, що наші думки
Були світлі і спільні для всіх!..
Літо без літа, радість без втіх...
Літо без літа, радість без втіх...
Я пам'ятаю часи, коли обрій
Був початком нових шляхів -
Ти міг піти туди лиш на хвилину,
Повернутись вже не таким...
Я пам'ятаю, що в наших річках
Була чиста й прозора вода...
Літо без літа, море без дна...
Я пам'ятаю часи, коли міг
Розрізняти мільйон кольорів,
Але тепер я не можу впізнати
Ті речі, що руками створив...
Я пам'ятаю, що в моїх очах
Було щось світле й приємне для всіх!..
Літо без літа, радість без втіх...
Літо без літа, радість без втіх... Поділитись сторінкою: 
| |
