| |
Приспів:
Коли немає сил - дивлюсь в рідні очата,
Я знаю, в мене вірять кохані мої дівчата!
І якби не стискала нас доля в лещата,
На мене завжди вдома чекають мої дівчата!
Я все життя серед пацанів,
Та з часом всі розбіжаться, ні!
І хто повірив би, такі ми всі
Заряджені, сміливі, безоглядні, молоді,
Які нам діти? Нам ще гуляти й пити,
Йти з музикою по світу.
І десь на Контрактовій на світанку
Дарувати двом білявкам сині квіти.
Від кожної дурні колом радіти.
Так швидко час плине,
І я з ним... З ним... З ним...
Світ став злим... Злим... Злим...
Я щиро дякую дружині, що повірила,
Коли я був в простенькій одежині.
Ти знаєш, моя мила, щастя з неба не падає,
Ми зі своїми тарганами, зі своїми вадами...
Сказати, що я радий був, нема таких синонімів,
Коли уперше на руках тримали свою доню ми!
Приспів.
Мої дівчата, мої красуні,
Ви посмішкою гасите, коли в душі
Прокинувся визувій.
Щоб доля не вигадала, вивезу все,
Життя наше - доволі небезпечне шосе:
Хтось летить, хтось повзе, а ми в ритмі пісні,
Бо моє щастя сидить за мною в кріслі!
Я грізний, як грізлі, та коли я вдома,
Відразу став ведмедиком, кудись ділася втома...
Всі телефони в бік, по тату ліземо, впиняй,
Щоб я не подякував би небу, не було такого дня.
Завжди за кадром життя складніше,
В ньому є купа рутинних речей,
Та нема в світі нічого рідніше,
Ніж оцей погляд невинних очей!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
