Береги

Чи колись ти плакала від щастя,
Мов дитина, разом з ним
Залишившись у темному раю?..
Вечір плів свою тендітну павутину,
А ти дарувала молодість свою...

Чи переливала ти свій сміх
У бистрі ріки?.. Чи колись займалось
Твоє серце від пожеж?..
Він був тобі таким, неначе ліки,
Разом з тим отрутою був теж...

Чи колись ти знала,
Що у щастя є два боки?..
Те, що приручити його
Нам не до снаги, бо без любові
Люди завжди одинокі,
З любов'ю ж втрачають береги...
Бо без любові люди завжди одинокі,
З любов'ю ж втрачають береги...

Поділитись сторінкою: