Душа-пустка

Наче ворог пройшов по душі молодій,
Все понищивши цінне і миле, —
Так любов залишила в істоті твоїй
Тільки листя змертвіле, зотліле...

То ж була не любов, а болюча жага,
Тіла юного буйне хотіння.
Після нього тепер тільки сум та вага,
Та болюче сердечне тремтіння...

Вже пропала любов!.. Не молись, не чекай...
Знай, не буде її на руїнах!
Вже не прийде вона, хоч шукай, не шукай
Ти її в ілюзійних картинах!..

Там, де храму нема, де престолу нема,
Годі бути великій святині!
Гріх святиню прогнав - і лишилася тьма
Та кохання в сумній самотині...

Поділитись сторінкою: