| |
В моїй голові новий кінофільм
І його номіновано у Каннах.
Твій дотик, ніби в венах морфін,
Там ти така бездоганна.
Знаєш, скільки сказано було до,
За повтор оголошена догана,
Моя золота, вічно молода,
Ти, ти така бездоганна!
Я пам'ятаю обійми твої,
Я їх бачила вчора у сні, мама!
Сиві колоски в твоїй голові,
Але карі очі завжди ясні, мама!
І серед людей я б не була де
Від твоїх грудей все тепло іде, мама!
Знаю, цей світ ще врятує любов,
Але поки я знов скажу тобі:
Приспів:
Мама, я дякую! Дякую! Дякую!
Дяка за всяке, і хочеться плакати,
Я цим відлякую, знаю,
Та ти не нервуй!
Доня твоя переверне цю гру!
Ми різні! Із тіста одного
Не звариш сім страв
І, дійсно, нерви залізні,
Кидало життя через радість і страх!..
Коли поруч ти, ми, ніби сестри,
Коли ні, то серце знає, хто завжди чекає!
Ранила так глибоко словами -
І ці чорні плями в кармі, пробач мене, мамо!..
З ким би не була я скільки часу,
Я зникала часто, я, як суцільна проблема,
Все моє поділено на грані:
В будь-якому стані я поверталась до тебе!..
А зараз все давним-давно інакше, типу
Будні набувають образ лакшері тріпу.
Поруч завжди купа цих стереотипів:
Яблуко від яблуні... Знаєш, а нехай мені
Кажуть це часто. Повітря в борошно
Вони сліпі, мамо!.. В їх серці порожньо
Вони не навчені, зрозуміють згодом!
Знаєш чудово це, дивишся в воду
І прикладом, ніби персонаж із казки,
Ти розділяєш біль і бачиш їх наскрізь!
Знаю, що все так заплутано, мамо,
Подаруй світло їм з власного храму!
Просвіти голови й душі блукаючі!
Як ми жили й досі, сліпо не каючись,
Риба об лід, заблукали у млі
Діти твої, тобто, діти Землі!
Я є ким я є, і ти є ким ти є - |
Цим завдячую тобі, мамо! |
Хто коріння своє забувати дає, |
В того першого кинуть камінь! | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
