Так назвав мене кіт

Весь ранок нюхав власний піт,
Чесав, читав газету,
Нарешті підійшов мій кіт,
Ввімкнув мене в розетку!

Вісімдесятий рік наздоганяв.
І Бог вже зна кому хто був господар...
Той кіт добряче розмовляв –
Не пам'ятаю, що ж то за порода.

Я зазирнув в вікно просторе –
На вулицях ані душі,
Зате побачив тварин море:
Собаки, жаби та вужі.

Вони закінчували вежу вавилонську,
І вже близькі такі до тих небес,
Вперед, без війн наполеонівських,
До хмар – де зорі, місяць й Зевс...

Поділитись сторінкою: