Параноя

Стрибок! Ковток думок,
Що повертають у реальність,
Хочеш знову оминути.
Стоїш, ось тут, на цьому місці,
До нього ти прикутий,
Збираюсь звідси утікати,
Знову чуєш стук у двері:

Приспів:
Тебе там кличе твоя
Власна, власна параноя,
Стукає - ти відчиняєш
І з нею разом утікаєш,
А потім доганяє розум,
Він тобі вмикає розум.
Ти благаєш не вертатися назад,
Бо так не можна далі жити!

Твій пістолет замовк
Біля мої скроні наготові,
Так просто, лише 9 грамів.
Давай, стріляй! Вмирать
Ніколи не буває рано,
Але страх тебе тримає,
Ти знову чуєш стук у двері:

Приспів.

Ти знову чуєш стук у двері...

Поділитись сторінкою: