Телефони

Вічність – наліво,
Направо – життя,
Посередині – втомлений я...

Всі слова не такі,
І всі ноти не ті,
Не дрижить під ногами земля...

Я кажу собі: "Стоп!,
Зупинись, відпочинь,
Вимкни свій телефон...

Не спіши повертатись
Туди, де неон,
І пірнати в його глибочінь!"

Та не слухає мозок,
Не вірить душа,
І ноги знову несуть
У похмуре "навіщось",
Непевне "мабуть",
Де чорніє остання межа,
Де немає ні слави,
Ані забуття,
Де не гріє ні пекло,
Ні рай -
Там втрачається сенс,
Там стирається край,
Там немає нічого,
Лиш я...

Поділитись сторінкою: