Пора перемагати!

Скажіть мені, брати, незламні патріоти,
Чому сьогодні ви не в партії одній?
Чому, немов кроти, у власні нори й гроти
Ви зачиняєтесь, як треба йти на бій?

Скажіть мені, чому ви стоїте не разом
Під прапором своїм, що облетів світи,
Чому брехливе скло не ріжете алмазом
Своєї єдності і віри, й чистоти?

Коли ж, як не тепер, зібратись нам докупи,
Поцілувати степ, де вся земля в крові,
Покинути свої партійні шкаралупи
І стати при одній-єдиній булаві?!

Незгасно дивиться з донецької пожежі
На Україну смерть — московська люта бронь.
Виходьмо їй навстріч як рідні збройні стежі,
Як нашого життя безсмертного вогонь!

Нас кличе в бій УПА й Тараса вічна зброя,
Донеччини зола, луганська чорна згар,
На нас чекає Крим, від Ялти до Джанкоя,
Укритий стогоном скатованих татар.

Звитяги дух живий, він ходить поміж нами,
Чужі кричать йому, що влади в нас нема;
Самі ж до влади пруть, пролазять тарганами...
Спиніть же їх, брати — це йде стара чума!

Єднатися пора, пора перемагати,
Тлумити Путіна в нещадній боротьбі,
Та і в собі палить всі межі та загати
Вождівства клятого — в собі, в собі, в собі!

Поділитись сторінкою: