Нащо, брате

Gm            Cm        D 
   Ой, Іване,   нащо, брате, 
Gm              Cm    D 
   Було йти нам   воювати? - 
A#              F          A#
   Може б не почули ті слова 
Cm              D
   Вже зотлілі наші кості, 
Gm              Cm      D 
   Як професор той зі злості 
Gm                 Cm   D      Gm
   Нас гарматним м'ясом   назива...

Каже, що австрійський цісар 
Дав шинелі нам і кріси, 
Щоб ми воювали з москалем...
І що ми з тобов, Іване, 
Наче ті дурні барани, 
Йшли на смерть й не знали, нащо йдем.

Може, й так воно і було. 
Ми грудьми лапали кулі, 
І на шмаття дерла нас шрапнель. 
Ще й свободу не здобули - 
І, може, нас тому забули...
Ж правду каже все той мудрагель.

Ой, Іване, хто ж то відав, 
Що воно отак все піде, 
Що будеш в землі своїй - чужий? 
Ліпше б далі ми лежали, 
І ліпше б нас не споминали 
Ані добрим словом, ні лихим. 

Гірко, друже. Та згадай но, 
Як хорунжий наш Михайло 
На Маківці скошений упав; 
Він освіти мав дві кляси... 
І, може, він був також м'ясом 
І не знав, завіщо воював? 

Тоді ж нащо жінку кинув 
І велику всю родину?
Певно, дуже цісара любив?..
Чом казав нам: "Биймось, хлопці - 
І на Вкраїні встане сонце!
Натерпілись ми вже доста кривд!"

Щось не так, Іване. Годі.
Певно, бреше цей добродій, 
Бо ж не задля цісарських щедрот 
Зі словами "Ще не вмерла!" 
Йшли ми на гарматні жерла, 
Йшли за Батьківщину, за народ!

І ніколи Україну  
Не поставлять на коліна, 
Поки наш з Іваном дух живий. 
Він міцніє з кожним часом. 
Брешеш, пане, ми - не м'ясо,
Ми - народу поклик бойовий!

Поділитись сторінкою: